ВИСТАВА

«Протистояння»

Автор Лисоконь М. В.

Початок

Наркоманія  - найстрашніша хвороба на землі. І не лише тому, що більшість наркоманів страждають на смертельно страшні хвороби: ВІЛ/СНІД, вірусні гепатити, зараження крові. Залежність від наркотику знищує інстинкт самозбереження і змушує людину свідомо чинити собі шкоду.

Наркоманія – хвороба не лише однієї людини. Від неї страждають рідні й близькі наркомана. Це – сльози матері, дочасна сивина батька, втрата друзів і кохання, нездійсненні мрії, нереалізовані плани, втрата здоров’я, а іноді й життя.

До вашої уваги вистава Воскобійницького просвітницько-профілактичного театру «ORANGE» - «Протистояння».

Сцена І

( Кімната. Спить дівчина. Заходить роздратована мати. Прибирає з підлоги розкидані речі, складає їх на стільчик)

Мати. Оксано!Уставай, валяєшся й досі, ледацюго! І що ця молодь собі думає?!(Стягує ковдру.) Уставай, кажу, бо спізнишся до школи! (Виходить із кімнати)

(Дівчина повільно піднімається, прислухається. В іншій кімнаті сваряться батьки)

Батько. Дурепо, скільки я просив, щоб не чіпала моїх паперів!

Мати. А тут, що офіс? Краще б сміття виніс! Телепень старий!

Батько. Сама неси, я дома не буваю, тож сміття від мене немає!

Мати. Так, це я сама! Напевне лиш для себе і готую, і перу, і прибираю!

Батько. У тебе помічниця є.

Мати. Еге ж, ота дівуля, вона вся в тебе!

(Батько йде на роботу, грюкаючи дверима)

Мати. (Заходить до кімнати, де сидить дівчина). Бач, через тебе все! Іди вже в школу, геть з очей моїх! (Плаче, виходить із кімнати)

Оксана. Мамо, а я то тут до чого?

Мама. До чого. До того! Ти вся в батька. Ви тільки смітити можете і знущатися з мене. (прибирає речі з підлоги)

Я ще вчора тебе просила прибратися в кімнаті, прибралась? Молодець!(з докором)

І за, що мені все це? В інших діти, як діти, чоловік, як чоловік! А в мене? Слова доброго не чула ніколи.

Оксана. Мамо, навіщо ти так говориш? Ти ж знаєш, що ми з татом тебе любимо…

Мама. Збирайся давай, базікаєш! Знаю я вашу любов! Люблять вони…

Оксана. Мамо, у нас сьогодні в школі свято буде, ти прийдеш? Я там співати буду…

Мама. Ага! Робити мені більше нічого. Я співи твої і дома чую(з докором). Велике діло, співати! З пісень самих борщу не навариш!

Оксана. Мамо, навіщо ти так зі мною?

Мама. А як? Зі мною ніхто не панькався в такому віці. Я в 16 вже сама і готувала і прасувала, ще й брата меншого з садочка забирала. А ти нічого без мене зробити не можеш. Навіть ліжко і те, забуваєш застелити. Про, що ти тільки думаєш! Краще б про уроки думала!

Оксана. Я думаю…

Мама. Я бачу як ти думаєш. Давай, збирайся вже! Чи ти може не в школу ходиш, а бозна де вештаєшся. Це ще я до класного керівника не звонила…(йде)

Оксана. Істеричка! Так справді краще в школу, подалі звідси!

Музика (Раскачаем этот мир)

ЗАВІСА

Катя:Відсутність з боку батьків цікавості до життя підлітка, бездоглядність, власні проблеми, уявне безсилля, конфліктна обстановка в сім'ї - все це в тій чи іншій мірі сприяє поступовому "відторгненню" підлітка, що шукає можливості самореалізації, розуміння, дружньої участі, визнання.

У стані образи на батьків підліток здатний зробити все, що завгодно, просто "на зло" матері або батьку. Реакція протесту виникає у підлітка і в тому випадку, коли він стає свідком конфліктів між батьками.

Конфлікти між батьками, підліток, на рівні підсвідомості, часто сприймає спрямованими проти себе самого. У цьому випадку виникає все та ж реакція протесту, бажання заглушити образу, що і провокує в подальшому виникнення патологічної пристрасті до наркотиків або алкоголю…

Сцена ІІ

( Парти, стільці. Героїня сидить, підперши долонею щоку. За нею дівчата фарбуються, розглядають косметику. У стороні про щось розмовляють хлопці. Підходить однокласниця)

Однокласниця. Привіт.

Оксана. Привіт.

Однокласниця. Що робиш? Нудьгуєш?

Оксана. Та, ні…

Однокласниця. Ти йдеш із 4-го уроку?

Оксана. Та я б пішла, але куди? Додому не хочу, а  подруга хворіє, я одна…

Однокласниця. Чому ж одна? Я – можу бути тобі подругою. Я можу показати тобі таке життя від якого серце стискається у грудях, від якого по венах тече не кров, а адреналін. Життя – сповнене пригод і несподіванок, де кожен день – новий день, нові люди, нові емоції… Поглянь на себе! (дає дзеркало) Поглянь… Кого ти бачиш? Сіру мишку? Білу ворону, друзі якої виключно «ботаніки»? Скромницю, якій до цього часу одяг вибирає мама? Таке ти бачиш?

Оксана. (Засмучено опускає очі і голову.)

Однокласниця. А знаєш кого бачу я?

Оксана. Кого? (невпевнено)

Однокласниця. Я бачу сміливу дівчину, яка готова на експерименти, яка не боїться бути в центрі уваги і здатна на все аби здобути повагу своїх друзів. Нових друзів…Модних, сучасних, які класно одягаються і вміють добре розважатися, не вдома перед телевізором, а там де всі такі, як вони.

Це місце під «сонцем», розумієш! Я не кожен день і не кожному пропоную свою дружбу…

Оксана. Але…Чому мені? (невпевнено)

Однокласниця. Тому, що ми с тобою чимось схожі. Я хочу допомогти тобі бути класною, адже, повір ти заслуговуєш на це.

Оксана. (сидить задумано)

Однокласниця. Ходімо з нами, є одна місцинка затишна, там дещо покажу.

Оксана. Та, я не знаю…

Однокласниця. Ходімо, там буде весело, не те, що ці уроки.

Оксана. Ну добре, тільки ненадовго.

(Тільки дівчата починають йти, як навздогін лунає голос Максима)

Макс. Оксано, ти куди? Тільки не говори, що зібралася прогуляти? А як же наша домовленість?

Оксана. Яка домовленість?

Макс. Ксюш! Ти мене дивуєш! Вчора ти погодилася піти зі мною до репетитора з англійської, а потім ми хотіли поїсти морозива в парку…

Однокласниця. Так! Досить нюняти невдахо! Мерщій зникни з орбіти поки ще самостійно можеш пересуватися!

Макс. Я взагалі то не з тобою розмовляю!(Сердито до однокласниці). Оксано, відколи це вона тобі подругою стала? Ти хоч щось про неї знаєш?

Оксана. Максе, я…(розгублено)

Однокласниця. Ксюшо, навіть не думай, цей телепень клеїти тебе надумав, але «ботан» не для тебе! Все, ходімо!(Бере під руку Оксану і тягне за собою)

Макс. Оксано, зупинись! Дружки цієї розумниці вже давно в міліції на обліку стоять…Одумайся!

Однокласниця. Та, що ти можеш знати про мене і моїх дружків?

Макс. Я можу знати те, що дружбу не пропонують. І справжній друг буде поважати тебе за те, який ти є, а не вимагатиме змінитися, щоб комусь було добре. Дружба – це безкорисливість, а не спосіб досягти успіху.

Оксано, це звичайна пройдисвітка. Вона прагне замилити тобі очі…

Оксана. Навіщо ти говориш про неї такі речі? І взагалі, яке ти маєш право вирішувати за мене?

Макс. Я просто…

Оксана. Просто не сунь носа не в свої справи! Гуд бай!

Однокласниця. Красуничка!!!

Макс. Просто я… просто ти мені не байдужа…

ЗАВІСА

Музика (Воспоминания о бил. Любви)

Катя: Як правило, підлітки починають приймати спиртне або наркотики, перебуваючи в групі однолітків або більш старших підлітків. Бажання виділитися або не "відстати" від інших, схильність до наслідування, прагнення слідувати груповим нормам поведінки, бажання щось "довести" батькам, як правило, діють у комплексі.

Ні один підліток, який вперше взяв спиртне або тримав сигарету з наркотичним "дурманом", ніколи не допускає думки про те, що колись може придбати хворобливу залежність від спиртного та наркотиків. Він сприймає все це як "пустощі", не віддаючи собі звіту в тому, що розвиток залежності починається вже з самого першого моменту вживання спиртного чи наркотику.

Сцена ІІІ

(Дискотечна музика. Одні танцюють, інші сидять і палять. На підлозі стоять пляшки від горілки й пива. Заходить Оксана з однокласницею)

Оксана. Та тут не має чим дихати, все в тумані!

Однокласниця. Нічого, звикнеш. На, бери (протягує пачку сигарет)

Оксана. (ніяковіючи) Та, я…

Однокласниця. (насмішкувато, привертаючи увагу). Що, не палиш? Дівчинка не палить, бо мама у куточок поставить?

Оксана. Та ні, я просто…не люблю.

Юнак. (сидить на дивані) Ходи, мала, оце курити треба. 2-3 затяжки – й вистачить надовго.

Оксана. (до себе) Який красивий! Він звернув на мене увагу! Яка в нього зачіска, а прикид… Давай спробую!

Юнак. А не боїшся? Не бійся, це шлях до свят у житті!

Одноманітний шлях твій став і сірий?

Ти обери ось це, і в забутті

Перебуватимеш у стані ейфорії.

Оксана. Та годі вже, давай! (сідає біля хлопця)

Юнак. Як тебе звати «цукерочко»?

Оксана. Оксана.

Юнак. Хочеш я тебе зі своїми друзями познайомлю? Ти їм сподобалася…(хитро)

Оксана. (зашаліла)

Юнак. Вовчик, Генка, підійдіть! Це - «цукерочка» - моя нова подруга!

Юнак 2. А ти, мала нічого, тільки косичка в тебе, як у першокласниці.

Юнак 3. Це тобі мама заплітала?

Оксана. Та, ні…Я можу розплести! Мені теж вона не подобається.

Юнак. Так, так, сміливіше…

Оксана. (розплітає косичку)

Юнак. Молодець. На, бери, затягнись…

(Тут вривається стривожений Макс)

Макс. Оксано! Ти, що розум втратила! Це ж наркотики! Ти станеш наркоманкою…

Юнак. А це ще, що за мамочкин синочок? Звідки він взявся?

Макс. Прибери руки від Оксани!Негайно, а то я…Я викличу міліцію!

Юнак. Мала, ти його знаєш? Хлопці, викиньте його звідси і вріжте йому, щоб ні про, що не згадав завтра!

(Оксана сильно занепокоєна, але залишається на місці)

(Макса виводять юнаки, вечірка продовжується)

ЗАВІСА

Музика (Воспом.о бил.любви)

Катя:

Пам’ятай: всі наркотики дуже шкідливі. Не випробовуй долі. Вживаючи так звані «легкі» наркотики, ти впевнено наближаєшся до наркозалежності, навіть якщо тобі здається, що це не так.

Повір: звільнитися від наркотичної залежності практично неможливо. Навіть якщо комусь це і вдасться, все наступне життя присвячується намаганням уникнути спокуси спробувати наркотик знову. Наркомани говорять «хто бачив сльози маку – буде плакати все життя» і «героїн вміє чекати»

Запам’ятай: разового досвіду вживання наркотику достатньо для того, щоб на все життя стати наркозалежним. Одним єдиним відчуттям задоволення ти приречуєш себе на щоденний, нестерпний біль. Болю, який буває підчас «ломки» звичайні люди не витримують.

Сцена ІV

( У колі світла – Оксана та однокласниця. Сидять на лавочці в парку. Ніч. Оксана нервово палить)

Оксана. Я так люблю його, а він…Учора бачила з тією. Ні, не хочу бачить їх разом. (Кидає з досадою цигарку) Гад, не бере! Так хочу забуття, а радість не приходить!

Однокласниця. То на оце, це точно допоможе. Так легко стане, ніби пташка, полетиш над небесами…І чхатимеш на нього і на неї!(дає щось у жмені. Дівчина ковтає, запиваючи чимось із пляшки)

Оксана. (жадібно) Дай, дай іще!

Однокласниця. Е ні, за все платити треба, люба! Наступну дозу задарма вже не дам!

Оксана. В мене не має грошей…Де я їх дістану?Де?

Однокласниця. Придумай щось. Ти ж, у нас, розумна дівчинка, відмінницею наче була! (Гладить Оксану по голові і сміється)

Оксана. (роздратовано) Відчепись, дратуєш!

Однокласниця. А сережки в тебе не з дешевих…

Оксана. Це бабусин подарунок. Сімейна реліквія.

Однокласниця. Так, потягне разів на чотири відключитися від реальних проблем…

Оксана. (знервовано) Ти на, що натякаєш?

Однокласниця. Сама знаєш! Не сьогоднішня! Знімай давай, якщо не хочеш опинитися сама з собою!

Оксана. (розгублено знімає і віддає сережки однокласниці)

Однокласниця. От і все, моя люба! Не засмучуйся, все буде добре!

( говорить насмішливо і повільно) Все, мені пора! Знайдеш мене,коли потрібно буде! (швидко встає з лавки і йде геть)

(Оксана накриває голову руками і залишається на лавці)

Музика (Ангельская пыль)

ЗАВІСА

Катя: Людина, яка вживає наркотики, не може належати собі. Вона повністю під владою наркотиків і того, хто збагачується на їх продажу.

Знай: той, хто пропонує тобі наркотики, намагається прив’язати тебе і збагатитися на твоїх болях. Іноді так чинять люди, які самі не можуть жити без наркотиків і змушені залучати нових клієнтів своїм розповсюджувачам за «дозу».

Найстрашнішим є те, що ними можуть бути твої найкращі друзі. Наркотик повністю позбавляє людей совісті.

Музика (Балада о дре.воине)

Сцена V

( Тиша. Навколо нікого немає. Сцена затемнена, лише на обличчя дівчини падає світло.)

Оксана. Не стало краще, хоч і не припиняла ковтати ці пігулки. Нікому я не потрібна, погано так мені. (Ніби роздивляючись на  себе в зеркалі)

На кого стала схожа я?

Я – наркоманка, і все моє життя

Тепер не варте вже нічого.

Немає більше в світі мені місця,

Немає більш ні радості, ні злості.

Лиш смуток і печаль,

Та чорний попіл-жаль.

О, Боже, чим я завинила? (розпачливо)

Музика прикручується!!!

(Входить Хранитель Світла, несе напівзгорілу свічку)

Хранитель Світла.

Своє ти світло майже загасила!

Ти продала своє життя

За те, що глузд людський руйнує,

Що лиш ілюзію створити може,

Ілюзію щасливого буття.

І зараз ти кричиш: «О, Боже!», -

Та скоро й Він тобі не допоможе.

Оксана. Ти хто? Що треба тут тобі?

Хранитель Світла. Я лиш Хранитель Світла, котре бездумно гасиш ти.

Оксана. Яке ще світло? Я не розумію!

Хранитель Світла. Твоє життя.

Оксана. (дивиться на свічку з острахом) Так мало…

Хранитель Світла. Недогарок лишився. Та я його не вбережу, коли сама не хочеш ти.

Оксана. Я хочу, хочу зберегти, але не знаю, як і нащо.

Ніхто мене не любить, нікому не потрібна…

Лиш в забутті, тоді мені лиш краще, коли не тут, а десь за хмарами життя.

Хранитель Світла. Ти хочеш забуття. Ну, що ж, Іди, та знай, що вороття буває тільки раз. Тільки раз…(Добавляється звук музика та сама)

ЗАВІСА

Музика (Балада продовжується)

Катя: Сльози розкаяння, не звільняють нас від відповідальності, але коли бачиш їх – усвідомлюєш, що долю молодої людини можна було врятувати.

Можна було б, якби вчасно зрозумів, що одна хвилина бридкого задоволення може поставити під загрозу чи перекреслити перспективу цілого життя.

Адже один необережний і необдуманий крок може вирвати тебе, назавжди, із ритму життя, затишного дому, звичного кола спілкування…

Подумай про це!!!

Сцена VІ

(Звучить сумна музика. Героїня підіймається з колін. На сцену виходять діти і сідають на підлогу. Вони нещасні і напружені. Героїня спостерігає зі сторони за дітьми)

Дитина1. Як сумно тут і темно. Десь там радіють сонцю, квітам і теплу, а я приречена блукати тут даремно.

Дитина2. Ні друзів, ні родини, ні життя… Я – ненароджена дитина. Не встигла мама дать мені той – померла молодою.

Дитина3.  Так, затруїла все єство своє страшною наркотою…

Дитина1. Я хочу жити і прийти у світ, щоб радувати всіх і розвиватись. Я хочу плакати й сміятись!

Дитина2. Я хочу бігати по траві і рвати квіти лугові!

Дитина 3. А я – у гори підійматись… Не можем ми. Нема нічого. Ми – ненароджені, позбавлені тепла. О, знала б мама, скільки болю, самотності і відчаю дала!

Оксана. Не може бути! Вас не існує!

Дитина1. Так, не існує… Ми в цьому вимірі – ні мертві, ні живі. А ти, напевне, та, що мамою моєю стать могла. Й не стала, бо померла від передозування.

(Дівчина виходить на передній план, простягає руки до неба)

Оксана. Ні, я жива, неправда, я не вмерла!

У мене будуть діти і сім’я!

Не хочу я вмирати, жити хочу! Я зможу, я повертаюся!

(звучить бурхлива музика)

ЗАВІСА

Катя: Краще суворо й жорстоко окреслити собі межі дозволеного, ніж у стані глибокого відчаю бути готовим віддати все, аби повернути назад ту мить, коли було вчинено непоправне…

Сцена VІІ

(на сцені знов оксана і хранитель)

Музика (Возьми мое серце)

Оксана. Що це було? Що зі мною? Це сон? О, знову ти.

Хранитель. Так, це я. Ну, що побачила своє майбутнє і своїх дітей?

Оксана. Я хочу бути щасливою…

Хранитель. Так, так, але це – інший шлях. Таке життя тебе чекає, коли ти скажеш «ні» примарі і тим, хто труїть у тобі майбутнє.

( на сцені знов з’являється компанія. Дівчина звертається до них, але вони її не помічають)

Оксана. Я їм скажу, я знаю, що сказати:

Хіба це те, чого ви так хотіли,

До чого прагнули, для чого вчились?

Хіба заради цього життя все марнувати,

А врешті-решт не жити, а просто існувати?

Чи варто так проводити свій час?

Блукати тінню серед сірих мас,

Під впливом згубним змінювать себе.

Мені вас шкода…і тебе, й тебе…

Ви заблукали, схаменіться,

За розум свій візьміться,

Згадайте, ким ви є, і ким були,

Ви б повернутись ще змогли!

(Придивляється і з жахом розуміє, що її не чують)

Ні, так не зможу я.

Так важко, так погано.

Всі друзі там (показує на компанію)

А я залишуся сама.

Хранитель.

Чому сама? Є інші люди, яких зустрінеш у житті,

Усе ще буде, ти подолаєш, зможеш все пройти,

Якщо захочеш сама лиш ти. (Віддає свічку)

В твоїх руках тепер життя твоє,

Горітиме воно чи згасне – вирішуй ти,

Мені вже час до інших йти.

(дівчина усвідомила цінність життя, вона дивиться на свічку і посміхається)з’являється стривожений Максим

Макс: Оксано! Ну нарешті! Де ти була? Батьки хвилюються, я скрізь тебе шукав?

Оксана: Т-с-с! не говори нічого!я все поясню потім!(іронічно посміхається) А пам’ятаєш про нашу домовленість?

Макс: яку домовленість?

Оксана: Зараз до репетитора з англійської, а потім в парк за морозивом!

(Макс посміхається, простягає руку Оксані і вони йдуть за куліси. Потім всі разом герої сходять зі сцени)

Кінець

(всі сходять зі сцени)

Ми – молодь ХХІ століття! (Катя)

Ми – сповнені великих сподівань. (Єгор)

Життя – прекрасне, будемо довго жити, (Женя)

Не залишати місця для страждань!

Ти – молодий, сучасний і завзятий, (Света)

Тобі – відкриті тисячі століть! (Руслан)

Тобі майбутнє світле будувати. (Інна)

Не забувай про це ані на мить! (Разом)